Чиновники Вінниці обговорили з переселенцями «квартирне питання»

Станом на травень поточного року кількість «нових вінничан» сягнула відмітки в 11 741 людину. Для того, аби налагодити контакт між місцевою громадою та переселенцями у Вінниці відбувся круглий стіл, на якому представники державних установ обговорили із «біженцями» нагальні питання.

— Перші переселенці з’явилися на Вінниччині на початку весни 2014 року. Це були кримські татари. А вже в травні, у зв’язку із загостренням ситуації, до нас почали приїжджати з Донбасу, — доповіла заступник директора департаменту соціальної політики Вінницької ОДА Наталя Остапчук, — Мешканці нашої області виявилися з радістю відгукнулися на наші прохання допомогти і навіть виявили готовність переселенцям житло. В найкоротші терміни ми створили реєстр з трьох тисяч квартир та домів. Емоційний підйом тоді був вражаючий, вінничани зустрічали переселенців просто на вокзалі.

Під час круглого столу усіма сторонами було відзначено, що Вінниччина виявилась для внутрішньо переселених осіб чи не найбільш гостинним регіоном України. Проте, навіть тут у стосунках між місцевими жителями та «гостями» виникають проблеми.

— Дуже часто проблеми тому, що самі переселенці не дуже чітко розуміють, чого хочуть, — сказала пані Наталя, — Загалом їх можна поділити на три групи. До першої можна віднести тих, хто вже фактично став вінничанами і абсолютно точно буде жити тут. Такі люди зацікавленні в соціальній адаптації, постійному житлі і роботі. До другої можна зарахувати людей, які бажають повернутися на рідну землю, коли там буде мир. Представників третьої групи ми називаємо «туристами». Вони просто «гастролюють» з області в область, збирають всю можливу допомогу і їдуть далі. Ще одна проблема — те, що більшість виділеного переселенцям житла знаходиться не у Вінниці, а в районах. Переселенці не дуже бажають туди їхати, бо незадоволені тамтешнім рівнем заробітних плат.

В свою чергу самі переселенці пояснили, що бажання мати високу заробітну плату зумовлене об’єктивними причинами, а не власними примхами.

— Коли я з родиною покинув Донбас, в нас були тільки валізи з речами і деякі грошові заощадження, на які ми фактично жили цей рік, — розповів представник громадської організації «вінницьких» переселенців Сергій Орлов. — Зрозумійте ситуацію, в якій опинилися подібні нам люди: як правило в кожній родині переселенців працевлаштовується хтось один, а безкоштовне житло з тієї чи іншої причини отримали далеко не всі. В таких умовах, отримуючи зарплату близько трьох тисяч, як можна сплачувати 2,5 тисячі за житло та ще оплачувати комунальні послуги і годувати себе?

Наскрізною темою круглого столу стала проблема психологічного бар’єру між місцевими мешканцями та переселенцями, який проявляється у поділі на «ми» та «вони».

— Для того, аби між мешканцями Вінниччини та переселенцями не було конфліктів і ми не ділили один одного на «ми» та «вони», перш за все, треба вирішити соціальні проблеми, зокрема проблему житла. Переселенцям воно конче необхідне. Також учасники АТО з нашої області по закону мають право отримати квартиру, і вони на це заслуговують. Це «квартирне питання» може стати зерном серйозного конфлікту, який не можна допусти, — підбила підсумки заходу Наталя Остапчук.

Фото Олександра Сашньова